«Обдаровані діти та їх подальший розвиток»

Психологічна готовність батьків до розвитку обдарованих дітей

Доброго дня!

Перш ніж розпочати нашу розмову, доцільно сказати, що психологічний супровід навчально-виховного процесу в ДНЗ №5 «Сніжок» здійснює практичний психолог Бельмас Ірина Сергіївна.

Шановні батьки! Ми хочемо співпрацювати з вами, разом розгадувати загадки складного, суперечливого, але завжди творчого процесу виховання особистості. Ми прагнемо, щоб батьки були не тільки пасивними читачами, котрі сприймають готові рецепти на всі випадки життя, а й стали активними, творчими однодумцями, союзниками у пошуку різноманітніх шляхів розвитку дитини.

Практичний психолог – це фахівець, який допомагає вирішувати насамперед ваші запити, специфіка його діяльності полягає у наступному:

1) Психолог надає індивідуальні та групові консультації;

2) Проводить експрес- та коплексні діагностики;

3) Тестові бесіди;

4) Проводить корекційні заняття із тривожними, агресивними, гіперактивними та іншими проявами у дітей;

5) Надає психологічну допомогу щодо подолання ізноманітних страхів у дітей, невпевненості у собі, сором’язливості;

6) У своїх заняттях використовує елементи різних видів психотерапії, зокрема піскотерапії, арт-терапії, тілесно-орієнтованої, музикотерапії, казкотерапії тощо.

Коли ж потрібно звертатися до психолога?

· Якщо проблема, яка вас турбує, не розв’язується тривалий час;

· Якщо ви знаєте, як розв’язати проблему, але у вас виникають сумніви з приводу того,чи правильне вирішення ви обрали;

· Якщо вас щось тривожить у дитячій поведінці, але ви не можете зрозуміти причину;

· Якщо вам здається, що ваша дитина в відстає в розвитку від своїх однолітків. Краще зрозуміти, що відбувається насправді, і не травмувати дитину порівнянням з іншими дітьми;

· Якщо у вас є сімейні проблеми, які проектуються на дитину! Зважте ситуацію і дійте, адже чим раніше Ви звернетеся за допомогою, тим раніше вирішиться проблема, яка вас турбує!

Що ж стосується теми наших зборів «Обдаровані діти та їх подальший розвиток. Психологічна готовність батьків до розвитку обдарованих дітей», то слід почати з вислову В. Гюго:

Усе започатковане в дитинстві схоже на вирізані на корі молодого дерева літери, які ростуть разом із ним і становлять невід’ємну його частину.

В. Гюго

Все починається з батьківської сім’ї…адже першовідкривачами обдарованості дітей є їх батьки. Вони виконують найголовнішу роль у становленні й розвитку не тільки обдарованості дитини, а і її особистості в цілому.

Обдарована дитина – це дитина, яка вирізняється серед своїх однолітків яскраво вираженими успіхами в досягненні результатів на якісно високому рівні, що перевищує умовний «середній» рівень; при цьому важливо мати на увазі, що мова йде не про окремі, випадкові успіхи, а про систематичні, що властиві діяльності цієї дитини. Обдарованість у дитини можна виявити, починаючи з кінця 4-го –початку 6-го року життя, за допомогою метода спостереження та за допомогою різних психодіагностичних методик. Обдарованість в цьому віці настільки неоднозначна та настільки схильна до змін, що робити висновки можливо лише про деякі схильності дітей, адже кожна дитина своєрідна та унікальна в своєму розвитку. І тому з віком можуть ці схильності можуть перерости у талант дитини або заміститися іншими інтересами.

Ознаки обарованості:

Раннє дитинство (1-3 роки):

Невгамовна допитливість, нескінченні запитання, уміння стежити за декількома подіями одночасно, великий словниковий запас, захопленність словесними «розфарбовуваннями», розвинене мовлення, вживання складних слів та речень. Підвищена концентрація уваги на чомусь одному, завзятість в досягненні результату в сфері, яка викликає зацікавленість, здібності до малювання, музики, лічби, нетерплячість і поривчатість, винахідливість та багата фантазія.

Дошкільний період (4-7 років):

Чудова пам’ять, інтуїтивні скачки, яскрава уява, нечіткість в розмежуванні реальності і фантазії, перебільшені страхи, негоцентризм, дрібна моторна координація, потяг до товариства старших дітей та дорослих. Добра, відкрита дитина; чудово володіє мистецтвом мовленнєвої комунікації; величезна допитливість, винаходження власнихз слів, схильність до активного дослідження навколишнього середовища; гостре реагування на несправедливість.

Іноді батьки не зауважують обдарованості своїх дітей (це буває, наприклад, якщо дитина перша і єдина) або опираються прирахуванню своїх дітей до обдарованих («Я не хочу, щоб моя дитина була обдарованою, нехай вона краще буде нормальною»), починають надмірно «експлуатувати» здатності дитини та поміщають її у штучні умови (наприклад, позбавляють можливості спілкуватися з однолітками). Усе це лягає додатковим вантажем на плечі дитини, адже в якийсь момент вона сама відкриває свою обдарованість і розуміє, що чимось відрізняється від інших. Дуже важливо в цей момент підтримати дитину, показати, що її особливість - це нормально, що вона має на це право і, звичайно, що поза залежністю від того, чи буде вона виявляти свої таланти надалі чи ні, усе одно її люблять (про важливість позиції батьків, взаємини в родині та їхній вплив на подальше життя дитини написана безліч книг, психологічних і художніх). Батьківське відкриття обдарованості власної дитини повинно народжувати радісне очікування й готовність вирішувати пов'язані з цим проблеми. Задача полягає в тому, щоб вчасно знайти вірний момент, правильні слова та приклади для дитини, щоб вона мала здорове самосприйняття, тому що уявлення про саму себе - це багато в чому кристалізація того, як на нас реагують інші люди. Проведені в Чикаго (1979) дослідження показали, що самооцінка високообдарованих старших дошкільників нижче, ніж у третини їхніх ординарних однолітків, а соціальна впевненість нижче, ніж у чверті. У зв'язку з цим ще раз хочеться підкреслити, що обдаровані діти більш чуттєві й уразливі в соціальному плані, тому важливо, щоб насамперед батьки формували в них адекватне ставлення до себе. Отже, батькам необхідно: 1. Приймати дітей такими, які вони є, а не розглядати їх як носіїв таланту;

2.Не стримувати розкриття потенціальних можливостей психіки; 3.Уникати однобокості в навчанні та вихованні; 4.Непозбавляйте дитини ігор,забав, казок, створюйте умови для виходу дитячої енергії, рухливості, емоційності; 5. Допомагайте дитині в задоволенні основних людських потреб(почуття безпеки,кохання,повага до себе та оточуючих), оскільки людина, енергія якої пригнічена загальними проблемами, найменше спроможна досягти висот самовираження; 6.Залишайте дитину на самоті й дозволяйте займатися своїми справами. Пам’ятайте: «Якщо ви хочете своїй дитині добра, навчіть її обходитися без вас»; 7. Підтримуйте здібності дитини до творчості й виявляйте співчуття до невдач. Уникайте незадовільної оцінки творчих спроб дитини; 8.Будьте терплячими до ідей, поважайте допитливість, запитання дитини. Відповідайте на всі питання, навіть, якщо вони, на ваш погляд, виходять за рамки дозволеного; 9.Навчати слід не того, що може сама дитина, а того, що вона опановує за допомогою дорослого, його підказки.

10. Приділяйте якнайбільше часу своїй дитині, адже вона потребує

в цьому віці неабиякої уваги та любові з боку дорослого!

Отже, розвиток вашої дитини у ваших руках! І важливо усвідомити, що майбутнє дитини формується уже сьогодні, адже від того активною чи пасивною особистістю виросте Ваша дитина, залежить якість як її та вашого життя, так і розвиток суспільства!

Коментарi