Музично-літературна композиція

«Великий Кобзар України»

(старший дошкільний вік)


/Files/images/shevchenko/Image00007.jpg

(Під фонограму пісні «Реве та стогне Дніпр широкий» заходять діти і сідають)

Ведуча. Щороку в березні до нас

Значний приходить час.

Це ж народився наш Тарас –

Творець палких пісень.

Благословен той день і час,

Коли прослалась килимами

Земля, яку сходив Тарас

Своїми босими ногами.

Земля, яку скропив Тарас

Дрібними росами-сльозами.

Діти.Не на шовкових пелюшках, Нещасна мати повила

Не у великому палаці - Його малого. Зажурилась...

В хатині бідній він родивсь, І цілу ніченьку вона

Серед неволі, тьми і праці. За сина-кріпака молилась.

Ведуча. У1814 році в селі Моринці, у бідній хаті Григорія Шевченка народився ще один кріпак пана Енгельгарда і майбутній співець України - Тарас Шевченко. Важко жилося малому Тарасові, а ще важче стало тоді, коли замучена тяжкою працею померла мама, потім помер батько, і хлопець залишився круглим сиротою.

Діти. Там матір добрую мою Там батько, плачучи з дітьми

Ще молодую - у могилу (А ми малі були і голі),

Нужда та праця положила. Не витерпів лихої долі,

Помер на панщині!..

/Files/images/shevchenko/Image00002.jpg

Ведуча. Малий Тарас був цікавим і допитливим хлопчиком і мав велику любов до життя, хоч дуже важко було йому, сиротині. На літо мачуха віддавала Тараса в пастухи.

Дитина. У тяжкій неволі

Ріс малий Тарас.

Він не вчився в школі,

Він ягняток пас.

Ведуча. А на зиму Тараса віддавали до дяка. Трохи на службу, трохи на науку. Тарас навчався читати, малювати, а згодом і вірші писати.

Діти.І Бог почув молитву материнську, І виріс він, і кобзу взяв,

І дав душі убогій силу, І струн її торкнувсь рукою,

І в руки хлопцеві вложив І пісня дивна полилась,

Співецьку надзвичайну ліру. Повита вічною журбою.

(Пісня «Зацвіла в долині червона калина»)

Ведуча. А коли Тарасові минуло 15 років, його забрав пан Енгельгард за козачка. Козачок Тарас кожну хвилину, коли пана не було вдома, старався щось прочитати чи намалювати.

Дитина. Нишком він малює

Статуї в саду,

А вночі віршує

Про людську біду

(Пісня «Якби мені черевики»)

Ведуча. У Петербурзі, в Літньому саду, Тараса запримітили художники і вирішили зробити все, щоб викупити його. І поволі, бо кріпакові не можна було вчитися в академії на художника Вчиться Шевченко у великих майстрів, сам малює чудові картини, та завжди у віт,ну хвилину повертається думкою в Україну і пише вірші, поеми

(Дитина читає уривок і поеми «Сон»)

/Files/images/shevchenko/Image00001.jpg

Дитина. ... Світає,

Край неба палає,

Соловейко в темнім гаї

Сонце зустрічає.

Тихесенько вітер виє

Стени, лани мріють.

Між ярами над ставами

Верби зеленіють

Сади рясні похилились,

Тополі поволі

Стоять собі, мов сторожа,

Розмовляють з полем.

Ведуча. За революційні переконання Шевченка засилають у солдати на 10років. 10 років муштри, 10 років туги за рідним краєм. Часто виходив Шевченко у казахський степ, пропечений сонцем, і зустрічав вечірню зірку

(Пісня «Зоре моя вечірняя»)

Ведуча. Тільки в 1857 році звільнили Шевченка з тюрми і дозволили в’їзд у Петербург. Десятирічне вигнання породило ще більшу непокору. А через два роки Шевченкові дозволили поїхати в Україну і то під наглядом поліції. Але те, що побачив Шевченко, прикро вразило його. Милою була лише рідна природа.

/Files/images/shevchenko/Image00003.jpg

(Пісня «Тече вода із-за гаю»)

Ведуча. Шевченка в Україні знову заарештували і повернули до Петербурга.

Діти. Змовкла пісня на устах, Він рвався серцем із тюрми

Але в душі жила, бриніла На волю, до ланів широких,

І в серці бідного співця До тихих тих могил високих.

Вогнем палаючим горіла.

Він рвався, і прийшла вона, Та сил в співця вже не було.

Сподівана, бажана воля. Остання пісня продзвеніла.

І все, чого не знав раніш, І в небо тихо піднеслась

Тепер дала лукава доля. Душа поета наболіла.

Ведуча. Довго Шевченко не прожив, через 2 роки помер. Мріяв він про села веселі і людей веселих, він щиро сподівався, що так колись буде.

1 дитина. Помер співець, і привезли

Його на рідну Україну

І коло синього Дніпра

Йому насипали могилу.

2 дитина. Помер співець, але живуть

В серцях людей слова безсмертні.

Й сьогодні по Вкраїні всій

Бринять його пісні славетні.

3 дитина. Слава, слава наш Кобзарю!

Малих діток рій

За тобою йде юрбою

Шляхом твоїх мрій.

4 дитина. Ти нам в синім небі злоті

Протоптав стежки.

Славу тобі, наш Кобзарю,

Звіщають віки.

5 дитина. Поклін тобі, Тарасе,

Великий наш Пророче!

Для тебе вірно б’ється

Те серденько діточе.

6 дитина. Ти кажеш рідний народ

І рідний край кохати.

Для нього кажеш жити,

Для нього й умирати.

7 дитина. Ось тут, перед тобою,

Ми - українські діти –

Святочно прирікаєм

Сповняти ті завіти.

8 дитина. На службу Україні,

На чесне діло гоже,

В ім’я святої правди

Благослови нас, Боже!

/Files/images/shevchenko/Image00005.jpg

(Ведуча закінчує свято. Звучить у записі «Заповіт». Діти виходять із зали).

/Files/images/shevchenko/Image00004.jpg

/Files/images/shevchenko/Image00006.jpg


Ранок до дня народження Т.Г. Шевченко

(старший дошкільний вік)


/Files/images/Image00001.jpg

(Звучать музика «Думи мої», діти заходять до залу і сідають на місця. На середину залу виходить дівчинка із хлібом на вишитому рушнику, вклоняється глядачам)

Ведуча. Щовесни, коли тануть сніги,

І сміється барвиста веселка,

І дорослі, і діти малі

Ушановують пам’ять Шевченка.

(Дівчинка кладе хліб на столик перед портретом Шевченка)

/Пісня «Слово Кобзаря»/

(Виходять троє дітей, тримаючи вінок із квітів)

1 дитина. У нашій хаті на стіні

Висить портрет у рамі,

Він дуже рідний і мені,

І татові, і мамі.

2 дитина. Він стереже і хату, й нас,

Він знає наші болі.

Я добре знаю – це Тарас,

Що мучився в неволі.

3 дитина. Сьогодні квітами сама

Портрет я заквітчаю.

Поету шану і хвалу

Уся земля складає.

(Дівчинка прикріплює вінок на портрет Т.Г. Шевченка)

/Діти співають пісню «Вінок Кобзареві»/

1 дитина. На поклін до Тараса ідем,

І сплітаєм вінок Кобзареві.

Ми його до поета несем,

Що над світом сіяє зорею.

2 дитина. Він творив, і горів, і зорів,

Серце людям віддав до краплини.

А нащадки його кобзарів

Дочекалися світлої днини.

Ведуча. Дорогі діти! Сьогодні ми відзначаємо день народження нашого великого Кобзаря – Тараса Григоровича Шевченка. Багато років тому, у невеличкому селі Моринцях, не далеко від Черкас народився Тарас Григорович Шевченко. Тяжке дитинство було в Тараса, його сестер та братів і всіх дітей бідняків. Але Тарас мріяв, щоб усі люди були вільні, а коли виріс написав багато віршів, в яких закликав до боротьби з панами. Він то піснею, то словом ніс правду та безмежну любов до народу.

Ведуча. У селі Моринцях

У сільський хатині

Уродився він на славу

Цілій Україні.

В похилій хаті край села,

Над співом чистим і прозорим,

Життя Тарасику дала

Кріпачка-мати, вбита горем.

(Виходить мати з малим Тарасиком, з запаленою свічкою і ставить її біля портрета)

Мати. Як боляче й нестерпно жаль,

Що долі нам нема з тобою,

Ми вбогі, змучені раби,

Не маєм радісної днини…

Промовим слово – і нагай

Над головою люто свисне,

І так усюди з краю вкрай

Панує рабство ненависне.

Росте неправда на землі,

Згорьованій, сльозами вмитій,

О, любі діточки малі.

(притуляє до себе Тарасика)

Одні залишитесь на світі!

Ну хто замінить вас мене,

Рожеві квіти нещасливі?

(Сідають біля портрета Шевченку. Тарасик схиляє голову на коліна матері)

Ведуча. Нелегким було життя малого Тарасика, бо ж народився кріпаком у великій родині, в убогій хатині, і майбутнє його було передбачене – «ні долі, ні волі».

/Діти читають вірші «Садок вишневий коло хати», «Встала весна» /

Ведуча. Тарасик був дуже допитливий і всім цікавився.

Тарасик. Матусю, а правда, що небо на залізних стовпах держиться?

Мати. Так, синочку, правда.

Тарасик. А чому так багато зірок на небі?

Мати. Це коли на світ приходить людина, бог запалює свічку і горить вона доти, поки людина не помре. А як помре, то свічка гасне, зірочка падає з неба. Бачив?

Тарасик. Бачив, матусю, бачив... Матусечко, а чому одні зірочки ясні, а другі ледь видно?

Мати. Бо коли людина зла, скупа, заздрісна, її свіча ледь тліє. А коли іцира, щедра, людей любить, робить їм добро, тоді свічечка такої людини світиться ясно і світло її далеко видно.

Тарасик. Матусю, я буду дуже добрим, я хочу, щоб моя свічечка світилась найясніще.

Мати. Хороший ти у мене, Тарасику, ходімо вже спати, бо зовсім вже стемніло (виходять).

Ведуча. Перше горе, що отруїло хлопцеві життя, -

смерть матері, яку злидні і праця поклали в домовину.

Тяжко-важко в світі жити

Сироті без роду:

Нема куди прихилитись, -

Хоч з гори та в воду!

Пан заставляв Тарасика робити дуже важку роботу, бив його, міг навіть продати або виміняти на собак. Рано померла Тарасикова мама, а за нею й батько, лишилися діти самі сиротами та й порозходилися в найми.

(дорослі читають вірші «І виріс я на чужині»,

«Мені тринадцятий минало»)

Ведуча. Коли Тарас виріс, добрі і розумні люди викупили талановитого юнака з неволі, допомогли йому вивчитися на художника і назвали його Кобзарем за його вірші. Народ дуже полюбив Шевченка і його вірші, майже кожен день вірш ставав піснею. І ви, діти, також знаєте пісні на слова Шевченка.

(діти співають пісню «Тече вода»)

Ведуча. Шевченко дуже любив свій народ і свою рідну Україну. Мріяв, щоб вільні люди жили на вільній землі.

(діти танцюють «Гопачок», співають)

Ведуча. Тяжке життя прожив Шевченко і в неволі, і на засланні, і солдатом в царському війську. Хвороба підкралася до нього, і, помираючи, він просив, щоб його поховали на його любій Україні, серед степу широкого, щоб видно було і Дніпро, і кручі.

(ведуча читає вірш «Заповіт»)

Ведуча. Минуло багато років з дня народження Т. Г. Шевченка - славного сина українського народу, але й сьогодні він з нами, як живий, а слово його живе між нами гнівне і ніжне, полум’яне і міцне.

Дитина. Спи спокійно, Тарасе!

Нащадки твої

Словом шани й любові

Тебе пом’янули,

І народи Вкраїни

Заповітів священних

Твоїх не забули.

Ведуча. Звертаюся до вас, рідні діти! Де б не були ви, ким би ви не стали, згадуйте наші святкові ранки в дитячому садку, пам’ятайте, що всі ви - нащадки Шевченка, бережіть українську землю і українське слово. Шевченко - це велика ласка Божа для нас.

Дитина. Сонцю України,

Пророкові України

Клянуться України діти.

Всі (разом). Ми сповнимо, Кобзарю,

Всі твої заповіти.

/Діти співають пісню «Уклін тобі, Тарасе»/

/Files/images/shevchenko/DSCN2284.jpg

Кiлькiсть переглядiв: 3104

Коментарi