• Ви знаходитесь тут:

  • Головна
  • Війна...Дитинство триває

Діалог з елементами тренінгу

"Війна...Дитинство триває"

/Files/images/novini/P5130176.JPG

Мета: підвищити обізнаність педагогічних працівників та батьків щодо проблеми впливу соціуму на свідомість дитини старшого дошкільного віку; розвивати комунікативні вміння педагогічних працівників та батьків діалогічно взаємодіяти під час розв’язання проблемних ситуацій; формувати відповідальне ставлення до виховання психологічно здорового покоління; залучити учасників до обговорення проблеми, підтримати їх у формуванн та висловлюванні власного погляду; сформувати уявлення учасників про різноманітні методи психологічного розвантаження; навчати ефективного спілкування з дитиною; поліпшити настрій учасників, сприяти створенню позитивної атмосфери в колективі; позбавити емоційного напруження педагогічних працівників та батьківської громади.

Обладнання: ручки, фломастери, маркери, клей, папір для нотаток, магніти, зажимачі, фігури чоловіків та жінок із паперу, ватман, різнокольорові повітряні кульки, м’яка іграшка, шаблони голубів, «небо звершень», «хмаринки сподівань», фліпчарти, паперові таблички «Вихователі» та «Батьки», картинки із написами телепередач, 2 іграшкових телевізора, «чарівний глечик» з папірцями-побажаннями, ікони, хрестики, мішечки, листівки, підноси, конверт, колажі дитячих малюнків, пам’ятки для педагогічних працівників та батьків «Дитина та суспільні колізії», ноутбук, проектор, екран, диск із записами спокійної музики, відеоролик «Новини», «Діти України», слайд-шоу «Вплив ЗМІ на свідомість дошкільника», «Тепло сердець дітей солдатам України».

Хід діалог з елементами тренінгу

Практичний психолог. Наша країна переживає дуже складні часи. Об’єктивно оцінити наслідки нинішніх подій ми зможемо лише через роки. А поки що багато хто з нас, українців, відчуває тривогу, незахищеність і невизначеність, щодня переживає бурю найгостріших емоцій. Особливо важко мешканцям сходу, які живуть у ситуації збройного протистояння, опинившись між кількох вогнів: реального, емоційного, політичного. Нелегко дорослим, іще гірше дітям. Як захистити їх? Як не допустити, щоб війна залишила страшний чорний слід у їхніх душах?

Практичний психолог. Можна було б перемовчати, оминути цю складну тему в розмовах з дітьми, перечекати лихий момент, перемкнувши їхню увагу з жахливих реалій життя на звичні мультяшні страхи, але конфлікт триває вже не дні та тижні, а місяці… На весь час не сховаєшся. Агресія, збройне протистояння – ось те головне, про що говорять сьогодні дорослі. Діти не можуть цього не відчувати. Вони не лише переживають тривогу, а й виносять із ситуації уроки. Але які? Тож яким є дитинство в умовах війни?

Практичний психолог. Але перш, ніж ми визначимо, як же вберегти дитину від руйнівних наслідків суспільних негараздів та як мають поводитися дорослі – батьки та вихователі, щоб надати дієвий захист підростаючому поколінню, давайте познайомитись та визначимо ваші очікування від нашої сьогоднішньої зустрічі.

Вправа «Коло знайомств»

Мета: сприяти згуртованості групи; познайомити батьків та вихователів між собою.

(Психолог роздає вирізані з паперу фігурки чоловіків та жінок відповідно до статі батьків. На фігурці учасники пишуть свої ім’я, по батькові та своє життєве кредо. Після цього учасники презентують себе, а своє фігурку – на великому аркуші паперу у такий спосіб, щоб утворилося символічне «коло» учасників).

Вправа «Голуби очікувань»

Мета: сприяти зниженню емоційного напруження; поліпшити настрій; налаштувати на роботу в групі.

(Психолог пропонує учасникам записати очікування на голубах. На аркуші паперу зображене «небо звершень». Голубів прикріпляють на хмаринках сподівань. Наприкінці тренінгу сподівання, що справдилися, переносять до неба звершень)

Прийняття правил роботи групи

Практичний психолог. Нас чекає плідна й цікава робота, а щоб вона була більш ефективною, пропоную прийняти правила і дотримуватися їх.

· тут і тепер;

· активність;

· відвертість;

· толерантність;

· оптимізм;

· уважність;

· емоційність.

Практичний психолог. Дитина - це відображення сімейних цінностей, сподівань, надій і намагань.

З психологічної точки зору - це вік, в який формується особистість, індивідуальність, коли усі частини, усі сфери створюють єдину людину, інтегровану у широкий суспільний простір. З всенародної, національної точки зору - це майбутнє країни, це ті, хто житиме у тих умовах, які створює сьогоднішнє старше покоління. Саме тому усі наші надії, впливи, діяльність спрямована на дітей, на формування майбутнього: їхнього, свого, загальнодержавного.

Тема соціальних конфліктів є завжди актуальною у психології. Поряд з тим, активне чи навіть пасивне затягування дитини у будь-який конфлікт робить його більш гострим завдяки травмуючим наслідкам дитячої психіки. Таким чином, доцільним є ознайомлення батьків та й взагалі всіх учасників тісного спілкування та виховання дитини, тобто, вихователів, з аспектами конфліктів та їх наслідків з фахової позиції психолога.

Нестійка психіка дітей потерпає від суспільних конфліктів, оскільки діти не ізольовані від світу дорослих та їхніх переживань. Останнім часом молодші школярі, схвильовані загостренням протистояння в суспільстві, все частіше звертаються за телефонами довіри психологічних центрів, запитуючи про те, що відбувається в країні, висловлюючи занепокоєння.

Дошкільнята теж не залишаються осторонь: грають в «майданівців і беркутів», емоційно обговорюють побачене на екранах і почуте від дорослих, сперечаються, «хто хороший, хто поганий», ображають іншодумців, навіть групуються за політичними уподобаннями батьків і, що найгірше, імітують сцени насильства та переймаються духом уседозволеності. Найвразливіших бентежить страх за майбутнє.

Таке «вживання» малят у нинішні трагічні події - негативне. Окрім порушень морального розвитку, воно спричинює стрес, що часто в дітей перебігає зовні непомітно, призводячи до руйнівних наслідків, навіть до суїциду.

Вочевидь, переживання суспільних конфліктів, як і родинних, порушує екологію дитинства. Тож маємо захистити наших малят. І хоча головне джерело тривожної для них інформації - родина, та саме педагогові належить виконувати важливу місію миротворця-просвітника, захисника дитинства і гаранта його благополуччя. На жаль, як свідчить статистика, як вихователі, так і батьки, не мають конкретного плану дій і, здебільшого, почуваються у цій ситуації розгублено, відмовчуються, воліючи не помічати розмов і причин вчинків дітей; деякі передають вихованцям власну політичну позицію; є й заклади, де оголошено табу на означену тему.

Тож необхідно вдосконалювати виховання толерантності та терпимості, здатності сприймати і приймати людину такою, якою вона є.

Слід підкреслити, що будь-яка нестабільність не лише в родині, а й у суспільстві є загрозою для повноцінного розвитку дітей. І малі відчувають це, хоча й не усвідомлюють суті конфлікту дорослих. Їх бентежать тривожні чи агресивні настрої близьких, які свідчать про руйнацію спокою в навколишньому світі.

Чи зможуть нові діти війни повернутися до нормального життя, подолавши свої страхи і переживання? З’ясувати все це нам допоможе наступна вправа.

(Для зручності звертання психолог об’єднує учасників тренінгу в дві команди – «Вихователі» та «Батьки»)

Інтерв’ю з психологом «Синдром війни у дітей буремного часу»

(команди по черзі задають по 2 запитання практичному психологу)

Учасник команди «Вихователі». Чи можна починати говорити про синдром дітей війни в умовах воєнних дій, які більше року ведуться на території України? Якщо так, то як він проявляється?

Практичний психолог. Синдром дітей війни - поняття досить специфічне, яке застосовується більше на побутовому рівні. Адже коли ми кажемо слово «синдром», то розуміємо під цим певний комплекс симптомів. Тому правильніше буде говорити про дітей, які стали свідками воєнних дій або тих, які знаходяться у ситуації хронічного стресу з цього приводу. Натомість словосполучення «діти війни» більш зрозуміле у плані соціальних пільг, але не в плані психології. Щоправда, те, що сьогодні відбувається в Україні, безперечно буде мати дуже складні наслідки. Нині часто можемо чути слово «стрес», забарвлене, як правило, в негативних тонах. Насправді ж стрес - це неспецифічна відповідь організму на напружені чи змінені умови. А про травмування можна говорити лише тоді, коли певний спосіб організації життя зберігається досить довго вже після того, як стресова ситуація припинилася. Тому зараз психологи можуть говорити про певні гострі стресові реакції, а через півроку, якщо завершиться стресова ситуація (що також не гарантовано), будуть стикатися із результатами того, що відбулося нині. Наразі важко сказати, яким чином діти переживуть цю війну і як вона вплине на їхнє життя. А загалом не відомо, на якому життєвому відрізку може позначитися стрес, отриманий внаслідок воєнних дій. Хоча, зрештою, не кожна стресова ситуація і не для кожної людини може стати травмою. Є досить багато людей, які пережили надміру складні життєві випробування, але зберегли власну цілісність і повернулися до звичного життя.

Учасник команди «Батьки». Оскільки війна не для кожного стає психологічною травмою, то які діти перебувають у групі ризику?

Практичний психолог. Звісно, у групі ризику ті діти, які стали свідками безпосередніх воєнних дій. Але не лише вони. Якщо говорити про ситуації, які травмують психіку, то в нинішніх умовах ці травми можна поділити на три загальні типи: фізичні, травми особистості і травми соціальних відносин. Так, фізичні травми здебільшого отримали ті діти, які були в гарячих точках України. Травми особистості загалом важко встановити без діагностики, та все ж вони переважно також будуть у дітей зі Сходу України. Натомість соціальні травми будуть домінувати саме у дітей відносно спокійних регіонів. Чому? Тому що в тих обставинах, у яких ми живемо, в нас передусім підвищується тривога, внаслідок чого організм переходить у стан збудження і готується до певних дій. Однак до дій ми так і не переходимо, зважаючи на те, що на наших територіях усе ж немає війни. Таким чином, підвищена тривога починає перегоряти у досить специфічний стан - підвищується почуття страху, безпорадності, зашкалюють всі психосоматичні захворювання, з’являються серцеві, гіпертонічні захворювання та ін. І чи не найбільше у цій ситуації страждають саме діти, адже їхні батьки - теж люди і, глибоко переживаючи усі події, вони лише підсилюють у своїх чад відчуття безпорадності. А якщо члени родини ще й є прихильниками різних політичних точок зору, то це фактично лінія фронту всередині сім’ї. Тоді дитина загалом впадає у стрес. Як не парадоксально, але малюк, який бачив якісь фізичні дії у гарячих точках, може справитися із цим краще, аніж той, який сидить дома, де тато з мамою постійно підтримують тривожний фон через свої переживання і сварки. Така дитина може досить сильно постраждати. До речі, я дуже співчуваю педагогічним працівникам, тому що їх чекає досить непростий навчальний рік. Одним із наслідків психологічних травм, спричинених воєнними діями на Сході України, буде неможливість зосередитися у дітей, які перебувають у стані хронічного стресу, а отже, страждатиме навчання.

Учасник команди «Вихователі». Що ж можна порадити педагогічним працівникам, аби вони знали, як виходити із таких ситуацій?

Практичний психолог. Якісь універсальні поради давати досить складно, тому що в кожної дитини будуть різні проблеми. Я вважаю, що стан, коли дитина переживає якусь стресову ситуацію і не справляється з нею, легше виявити батькам. На це вкаже принципова зміна поведінки, коли з активної і жвавої дитина стане тихенькою і апатичною, або ж навпаки. Крім цього, у травмотерапії є таке поняття, як флешбек. Ним можна охарактеризувати стан, коли дитина увесь час повертається до якихось картинок, і ці картинки майже однакові. Ті діти, які потрапили у зону воєнних дій, безперечно будуть це мати, однак таке може спостерігатися і в дітей із відносно спокійних територій. Приміром, дитина побачила страшні кадри по телевізору і тепер щоразу до цього повертається. Також на те, в якому стані знаходиться малюк, вказує його ігрова діяльність, малюнки. У старших дітей травма може проявитися відштовхуючою поведінкою. Адже сильні переживання настільки порушують цілісність дитини, що вона втрачає змогу довіряти світу, тобто починає думати, що світ - це дуже небезпечне місце, в якому нічого не можна змінити. Такій дитині нічого не потрібно і вона не хоче більше ні до кого прив’язуватися.

Учасник команди «Батьки». Можливо, батькам варто приховувати від своїх дітей те, що відбувається в країні, аби не травмувати їхню психіку?

Практичний психолог. Я вважаю, що від дітей не можна нічого приховувати, тим більше, що все і так занадто очевидно. Знаєте, у чому складність брехні? В тому, що ніхто ніколи не знає, хто коли виявиться поряд і що розповість його дитині. Саме тому завжди потрібно говорити правду. Єдине, на що слід зважати, - це вік дитини. Не варто розповідати дітям більше, аніж вони запитують. Тобто якщо дитина про щось питає, їй треба відповісти, але без вдавання у дрібні деталі, переживання, аналіз політичної ситуації тощо. Але якщо дитина не питає, не треба бігти їй на випередження. Питання про приховування інформації від своїх дітей найперше стосується сімей, члени яких пішли воювати в зону АТО. Якщо від таких дітей приховувати правду, то є великий шанс, що коли дитина дізнається про це, то сприйме приховування як зраду з боку матері чи того дорослого, хто не сказав їй правди. Адже складається ситуація, коли одна близька людина невідомо куди пішла, а друга, яка залишилася поряд, зраджує і обманює. Це пережити дуже складно. Тому з дітьми треба говорити, але в певних межах відповідно до їхнього віку, розповідаючи конкретно, спокійним голосом, без істеричних ноток і по можливості не роздуваючи тему і не нагнітаючи емоційний підйом. Однак якщо дитина вже чогось злякалася, дізналася про щось негативне чи якесь лихо трапилося у сім’ї, не варто її відволікати чи наказувати заспокоїтися і про все забути. Треба спробувати порозмовляти про це з дитиною, дати їй можливість відреагувати - поплакати чи покричати. Дитина не повинна затиснути переляк всередині себе, інакше вона не зможе заспокоїтися і повернутися до цілісного стану, а ходитиме із запущеним часовим механізмом, який невідомо коли вибухне.

Вправа «Асоціації»

Перший учасник називає слово, яке у нього асоціюється зі словом «дитина» (сім’я). Інші учасники по колу, передаючи м’яч, у свою чергу, називають слово-асоціацію з почутим словом. Наприклад: сонце – тепло – мама – усмішка – радість – свято – друзі – подарунки – весело тощо.

Практичний психолог. Як зазначалося вище, явищем «флешбек» можна охарактеризувати стан, коли дитина увесь час повертається до якихось картинок, і ці картинки майже однакові. Доцільно навести приклад саме впливу телевізійних новин, які не опосередковано впливають на світогляд та емоційний стан дитини.

Перегляд відеоролику новин
(на прикладі випусків сюжетів новин на телеканалі «Пульсар»)

Практичний психолог. Більшість дітей налякані новинами з різних інформаційних каналів. Наведу приклади (приклади взяті із інтернет-ресурсів). Так, п’ятирічна Настуся без кінця запитує одне й те саме: «Це вже війна? Всі помруть?» - потім повертається до дідуся і благально, склавши молитовно ручки, промовляє: «Дідусю, ти такий розумний, а я ще таке маленька! Я так не хочу вмирати! Придумай що-небудь!». «Софійка постійно цікавиться новинами із зони АТО» - розповідає мама 6-річної дівчинки. - «Мамо, ввімкни новини, що там нового розповідають про наших солдат? Мені цікаво!» - промовляє дівчинка матері.

Страх – найпоширеніша реакція дітей, яку зараз спостерігаємо. Вечір. Двір. Хлопчики щось бурхливо обговорюють. Дмитрик рішуче відходить подалі від їхнього гурту і йде до мене, затуливши вуха. Питаю, що трапилось. Відповідає: «Не можу більше чути про війну. Там смерть, а мені дуже страшно!».

Але є чимала група дітей, які змогли сформувати власну позицію. На запитання, що переказати дорослим на мітингу, відповіді дітей були наступними: «Скажи, щоб вимкнули війну. Страшно дивитися телевізор!», «Я боюся цих барикад. Там гарний майданчик, іграшок багато, а підійти страшно. І мама боїться», «Скажи, щоб моєму татові не приносили повістку. Я бачив як їх роздають по телевізору»…

Практичний психолог. (звертається до команд) Шановні учасники команд! А як саме ваші діти та вихованці реагують на перегляд новин? Будь ласка, висловіть свою думку.

(висловлювання думок команд, обговорення перегляду відеоролику з учасниками тренінгу)

Вправа «Два світи»

(Психолог пропонує учасникам картинки із написами телепередач, їм потрібно розподілити на дві групи – що можна допускати для перегляду дітям дошкільного віку, а що – забороняється та прикріпити їх до зображення іграшкового телевізора)

(Обговорення вправи, підведення підсумків)

Обговорення проблемних ситуацій

Ситуація 1

Практичний психолог. Припустімо, ваш син почав просити придбати йому іграшковий пістолет, хоча до цього він ніколи раніше не цікавився такою іграшкою. Чи можна це розцінювати, як вплив на психіку дитини воєнних дій на Сході України і чи слід задовольнити прохання сина? (учасники обговорюють ситуацію. На завершення психолог дає аналіз ситуації та варіант її розв’язання)

Практичний психолог. Ми нібито йдемо по шляху гуманістичного розвитку, і вважається, що підтримувати такі нахили у дітей не варто, однак якщо хлопчик ніколи не хотів, а зараз просить пістолет, то що буде, якщо батьки йому не куплять цю іграшку? Нічого не трапиться. Хлопчик зробить собі пістолет з гілочок, з картону чи старого журналу. Все, із чим він може зіткнутися, - це насмішки однолітків, які вважатимуть, що це у нього - не модна штука. Я вважаю, що зараз несправедливо вимагати від дітей мудрості, якої немає у дорослих. Адже якщо дорослі не можуть домовитися і зупинити війну, то чому б дітям у це не гратися. Не можна шукати військове обмундирування родичу чи сусіду, який їде в зону АТО, але при цьому гримати на дитину через те, що вона одягнула на голову каструлю і стверджує, що це - каска. Можливо, через певний час, якщо у нас налагодиться мирне існування, можна буде забороняти дитині подібні речі, але сьогодні це нереально, тому що про війну чути звідусіль - з вуст батьків, із телевізора чи Інтернету. Діти ж лише відображають те, що відбувається із дорослими.

Ситуація 2

Практичний психолог. До уваги вашої дитини або вихованця потрапила, наприклад, книга «Вічна пам’ять героям» (на екрані показані слайди-уривки із книги), статті з місцевої преси (на екрані – слайди-статті з місцевої преси) або ж величезний білборд на воєнну тематику, розташований на околицях міста (на екрані – зображення білборду). Дитина звертається до вас із запитаннями: «Що таке війна?», «Як це зона АТО?», «А хто такі солдати?», «Чому ці дяді з пістолетами» і т.д. Як же реагувати на такі запитання? Як же правильно донести дитині дошкільного віку всі ці реалії життя? (учасники обговорюють ситуацію. На завершення психолог дає аналіз ситуації та варіант її розв’язання)

Практичний психолог. Діти тепер не комплексують, як ми колись: чи можна про це запитати у мами, вихователя чи ні? Вони чують незнайоме слово і моментально запитують про нього. Те, що сучасні діти не бояться запитувати дорослих про все, зрозуміло. Важливіше знати, як правильно відповідати дітям на їхні несподівані запитання. Відповідати необхідно обережно, щоб не травмувати ще не надто стійку дитячу психіку. Відповіді на складні дитячі запитання залежать від їхнього віку. Меншим дітям потрібно говорити більш простіше і загально. Старшим дітям можна розповідати більше. Діти дізналися значення багатьох слів, яких не знали до цих військових подій. Вони вже знають, що таке бомбардування, артилерія, міни. Тобто ті слова, які не були характерними для їхнього лексикону в мирний час. Важливо доносити до них інформацію правдиво й щиро, щоб діти довіряли і вірили. Чим менше ми з вами будемо панікувати, тим менше панікуватимуть діти.

У наш час, коли інформація лунає звідусіль, уберегти своїх дітей від неї — дуже важке завдання, виконати яке майже неможливо, хіба що треба ізолювати їх від зовнішнього світу. Проте це не дасть їм жодної користі, хіба що трішки заспокоїть самих батьків. Тому найголовніша порада - спілкуватися зі своїми дітьми, дізнаватися, про що вони переживають, і допомагати їм це пережити. За потреби по допомогу можна звернутися і до психолога.

Ситуація 3

Практичний психолог. Неоголошена війна на Сході нашої держави призвела до того, що сучасні діти почали активно малювати танки і озброєних людей, гратися у війну, наспівувати непристойні пісеньки… Чи повинні дорослі якось реагувати на це, аби скорегувати дитячу свідомість? (психолог демонструє колаж дитячих малюнків на воєнну тематику. Учасники обговорюють ситуацію. На завершення практичний психолог дає аналіз ситуації та варіант її розв’язання)

Практичний психолог. Щодо малюнків та ігор, то я б радила батькам не зупиняти дітей у цьому, адже це - одна із захисних реакцій психіки. Якщо дитина вималюється і виграється на тему війни, їй вже не буде так страшно, її тривога стане слабшою. Тому малюнки та ігри слід підтримувати. Звісно, якщо ваша дитина або ваш вихованець малює на тему війни, було б непогано знайти час і порозмовляти з малюком про його творіння, але в жодному разі не зупиняти творчий процес. Адже з усім, що дитині довелося почути і побачити, їй потрібно справитися на своєму рівні - через малюнки або ігрову діяльність, які вказують в якому стані знаходиться малюк.

А щодо непристойних пісеньок чи написів, які залишають діти, - це не психологічна проблема. Це проблема батьків, виховання, ставлення у сім’ї. Якщо, приміром, так написано в тата на автомобілі, то чому б дитині це не співати?

Метафора «Річка й береги»

Мені подобається порівнювати дитину із річкою – веселою, стрімкою й бурхливою або ж глибокою й повільною. Вона тече собі куди їй заманеться, рухається вільно і невимушено та кожен рух річки визначає її русло, її береги, які ми називаємо батьками. Якщо батьки мають стрімкі ціннісні настанови, знають як виховувати дитину, розуміють, що корисно для неї, це береги міцні й надійні. Річка в таких берегах почувається захищеною та впевненою. Річка, що не має берегів - розтікається, поступово перетворюється на болото. Так і дитини, яка не відчуває підтримки, розумного контролю з боку батьків не має життєвих орієнтирів, не усвідомлює свої справжні бажання і потреби, зазнає руйнівного впливу оточення.

Практичний психолог. Діти наслідують своїх батьків, вони ніби віддзеркалюють поведінку, манери, спілкування, засвоюють цінності, життєві принципи, які сповідує їхня сім’я. Тому, помиляються батьки, які впевнені, що дитини робитиме так, як вони говорять. Насправді вона буде робити так, як роблять вони. Тому батькам важливо бути послідовними в думках, переконаннях і вчинках.

Практична вправа «Як позбутися стресу»

Мета: допомогти педагогічним працівникам та батькам знайти різні методи психологічного розвантаження.

(Кожен з педагогічних працівників та батьків отримує по повітряній кульці. Психолог пропонує їм пригадати ті ситуації у стосунках з дітьми, що викликають у них роздратування, гнів, розпач, незадоволення, безсилля. У колі кожен учасник по черзі називає ситуацію, після чого один раз надуває свою кульку.

Учасники, які у стосунках з дитиною відчувають такі самі труднощі, надувають свої кульки.

Коли всі учасники проговорять ситуації, психолог просить усіх звернути увагу на свою кульку і порівняти її зі стресом, що виникає через накопичення різних негативних емоцій.

Психолог запитує про те, які саме методи психологічного розвантаження вихователі та батьки використовують, щоб позбутися напруження. Психолог просить кожного із учасників назвати свій метод здуваючи кульку різним способом. Якщо інші учасники також використовують такий метод або могли б це робити в майбутньому, вони також поступово здувають свої кульки.

Психолог узагальнює отриману інформацію).

Вправа-релаксація «Море»
(під музику «Шум моря». Психолог пропонує вправу з власного досвіду для зняття напруження )

Мета: навчити педагогічних працівників та батьків методів розслаблення та позбавлення психологічного напруження.

Практичний психолог. Розслабтеся - заплющіть очі. Ми від­чуваємо тепло, спокій. Тепер уявімо, що ми з вами на березі теплого, лагідного моря. Лежи­мо на м'якому пісочку й усміхаємося сонечку. Воно ніжно торкається своїми промінцями на­ших рук: лівої, правої», обох (двічі). Нам приємно відчувати тепло сонечка. У нас гарний настрій. Аж ось війнув легенький вітерець. Як любо вдихнути свіжість моря. Зробимо вдих-видих (двічі).

Вдихаємо на повні груди. Нам подобаєть­ся слухати прибій. Слухаючи прибій, ми від­почиваємо. Відпочивають наше тіло, думки. Голова ясна й легка. Тіло - немов пушинка. Аж ось нарешті на обрії з'являється корабель-вітрильник. Він повільно наближається до острова. Ми так само повільно сходимо на його палубу. Крок - вдих, крок - видих; ще крок - вдих, ще крок - видих. Ми відчу­ваємо безмежність простору. Майже можемо доторкнутися рукою неба. Море напуває нас своєю свіжістю. Корабель підпливає до берега. Морська подорож завершилася. Ми сходимо на землю. Розплющіть очі, потягніться. Втоми вже немає, ви збагатились енергією. І нехай стрес і напруження залишать вас! Бажаю вам провести решту дня цікаво й у доброму настрої.

Рефлексія вправи (батьки обговорюють свої почуття і враження від вправи)

Практичний психолог. Але попри все дитинство триває, хоча і з відбитком тривоги. Проте не варто забувати, що діти вміють легко переключати свою увагу, дорослим головне не показувати своїх переживань. Хоч не переживати, коли в твоїй країні точаться справжні військові дії, - надреально. Але ми все зробимо для того, щоб уберегти своїх чад від негативного впливу жорстокої реальності. Ви зі мною згодні? (відповіді учасників тренінгу)

Практичний психолог. А зараз ми з вами на власні очі побачимо, як наші вихованці та діти підтримують солдатів АТО.

(до зали заходять діти та сідають за столи)

Практичний психолог. Діти! Згадайте про що ми з вами говорили на минулих заняттях? (відповіді дітей). Так, правильно, ми говорили про солдат, які захищають нашу Батьківшину. А чи пам’ятаєте ви, що ми розпочали виготовлення для них подарунків? (відповіді дітей). Спочатку ми створили сердечко, вирізавши його із кольорового паперу, зробили на ньому підписи із вашими іменами, потім підготували листівку у вигляді неба з голубами. Дитячі подарунки є найцінніше, що є в кожного солдата під час воєнних дій: вони зігрівають тіло і душу, дають сили вижити у складних умовах, надію на швидку перемогу. Але ж ми не закінчили їх виготовлення, і тому я вам пропоную, діти, завершити свій подарунок. Подивіться, перед вами на столах клей, листівки та ваші сердечки. Будь ласка, приклейте їх на листівки.

(діти продовжують виготовляти подарунок. Їх роботу супроводжує слайд-шоу)

Практичний психолог. Молодці! Але все ж таки наш подарунок залишається незавершеним. Тому, діти, згадайте, що ми ще з вами розглядали на заняттях? (відповіді дітей). Так, діти, це ікони та хрестики.

(психолог заносить до зали підноси з мішечками, які містять в собі ікони та хрестики)

Практичний психолог. Ікона та хрестик (дістає з мішечка та показує дітям) – це своєрідний оберіг. І тому ми їх помістили в наші мішечки для того, щоб вони оберігали наших захисників від біди. До мішечка давайте помістимо наші листівки, які згорнемо вдвоє (діти згортають листівки вдвоє, кладуть до мішечків та закривають їх). Для того, щоб наші подарунки стали більш яскравими давайте їх прикрасимо за допомогою різнокольорових сердечок (діти прикрашають мішечки).

Практичний психолог. Діти, ви добре впоралися із завданням, молодці! Сьогодні до нас в гості завітав волонтери, які постійно допомагають солдатам – відвозять їм продукти харчування, одяг, подарунки. Тому, зараз ми з вами наші подарунки запакуємо в оцей конверт (психолог заносить до зали конверт) і віддамо нашому волонтеру, а він в свою чергу, подарує цей конверт солдатам в зоні бойових дій.

(діти за допомогою психолога упаковують подарунки у конверт. Волонтери виходить до дітей)

Діти. Віддайте, будь ласка, солдатам подарунок від дітей!

(хлопчик та дівчинка віддають конверт волонтерам)

Практичний психолог. Нехай та любов і чистота дитячих сердець, з якими вони готували цей подарунок, допоможуть солдатам пережити всі жахіття війни та повернутися живими додому. Низький уклін їм від усього нашого колективу. І нехай береже їх Бог.

(виступ волонтерів)

Практичний психолог. Дякуємо! Але діти приготували подарунки не лише солдатам, а й нашим гостям!

(діти дарують гостям подарунки у вигляді сердечок із різнокольорових резинок)

Практичний психолог. А зараз дошкільнята подарують солдатам та всім присутнім пісню «Україна – це ти».

(діти виконують пісню «Україна – це ти», їх виступ супроводжується мультимедійною презентацією. Діти виходять із залу)

Підбиття підсумків семінару-практикуму

Практичний психолог. Психологи стверджують: дорослий є носієм цінностей, які передає дітям. Вони наслідують наші слова і погляди, емоції та поведінку. Мудрість, доброта, щирість та інші чесноти передаються дітям від значущої для них людини. Тому маємо зважувати кожне своє слово, емоцію. Бути поміркованими, об’єктивними, толерантними і терпимими до інших, співчутливими і щедрими. Вміти мислити самостійно і при цьому поважати думку іншого, відповідати за свої слова і дії.

Практичний психолог. Лише таких педагогів і батьків по-справжньому шануватимуть і любитимуть діти. Лише такі дорослі здатні вберегти від руйнування дитячу душу. Для того, щоб ви, педагоги та батьки, пам’ятали як же діяти у нинішній та інших складних ситуаціях, коли треба захистити дитину від нас – дорослих, я подарую вам пам’ятки.

(психолог роздає педагогічним працівникам та батькам пам’ятку «Дитина та суспільні колізії»)

Вправа «Чарівний глечик»

Практичний психолог. Шановні присутні! Для того, щоб підбадьоритися я пропоную вам дістати по одному папірцю з «чарівного глечика», який підкаже, що на вас чекає сьогод­ні або що вам потрібно зробити найближчим часом. Бажано таких папірців виготовити для себе найбільше і діставати їх по одному що­ранку. Ці побажання чарівно впливають на на­стрій, підбадьорюють, надають упевненості. Орієнтовні побажання у «чарівному глечику»:

• Тобі сьогодні особливо пощастить!

• Життя готує тобі приємний сюрпризі

• Усе складається для тебе найкращим чином!

• Сьогодні твій день, щасти тобі!

• Сьогодні Фортуна з тобою разом!

• Пам'ятай: ти народилася, щоб бути щас­ливою!

• Сьогодні очікуй прибутку!

• Люби себе такою, якою ти є, - неповторною!

• Пам'ятай, що ти кохана!

• Потурбуйся про здоров'я свого тіла!

• Зроби собі подарунок, ти на нього за­слуговуєш!

• Вищі сили оберігають тебе!

• У тебе є все, щоб насолоджуватися життям!

• Усе, що потрібно тобі, легко приходить до тебе!

• Усі твої бажання та мрії реалізуються, повір у це!

• Сьогодні з тобою спокій і радість!

• Сьогодні щасливий день!

(практичний психолог роздає папірці із «чарівного глечика»)

Рефлексія

(учасники розповідають про свої враження від семінару-практикуму, сподівання, що справдилися, переносять до неба звершень)

Практичний психолог. Збережемо наших дітей – збережемо майбутнє України!

Кiлькiсть переглядiв: 641

Коментарi