Екскурсія до шкільної бібліотеки

«Життя та творчість Т.Г. Шевченка»

Мета: продовжувати знайомити дітей із життям та творчістю Тараса Шевченка, розвивати інтерес до поезії, бажання слухати і вчити напам’ять вірші великого поета та пісні на його слова; виховувати патріотичні почуття, любов до рідної України, її людей, природи, прагнення більше дізнатися про своїх видатних співвітчизників;сприяти розвитку зв’язного мовлення.

Матеріал: портрет Т.Г. Шевченка, ілюстрації з його життя, його малюнки, вірші «Встала весна», «Тече вода з під явора», «Садок вишневий», «Світає, край неба палає», « Мені тринадцятий минало».

Хід екскурсії

Вихователь. Діти, сьогодні ми завітали до шкільної бібліотеки, де дізнаємося багато нового про видатного поета, художника Тараса Шевченка. Перегорнемо деякі сторінки життя великого Кобзаря,

Бібліотекар. Діти, а чи знаєте ви чому Т. Шевченка називають Кобзарем?

Діти. Ні.

Бібліотекар. Його називають Кобзарем за назвою першої книги віршів та поем. Погляньте на портрет цієї людини. Сьогодні я розповім про його тяжке дитинство і складне життя. Воно було сповнене страждань і водночас творчості й боротьби за щасливу долю рідного народу, вірним сином якого був поет.

Дуже важко жилося маленькому Тарасові, бо він був сільським хлопчиком – кріпаком, який рано втратив батьків.

Ось як він згадує дитячі роки:

Там матір добрую мою

Ще молодою - у могилу

Нужда і праця положила.

Там батько, плачучи з дітьми,

Не витримав лихої долі -

Умер на панщині.

Вихователь. З дитинством у поета пов’язані дуже сумні й одночасно світлі спогади. Сумні, коли згадує, як йому тяжко жилося, і світлі – коли поет згадує природу своєї рідної України.

Садок вишневий коло хати,

Хрущі над вишнями гудуть,

Плугатирі з плугами йдуть,

Співають ідучи дівчата.

Бібліотекар. Багато лиха довелося зазнати Тарасові. На літо його віддавали в пастухи, а взимку він працював у наймах. Він був допитливим хлопчиком і сам навчився читати, писати й малювати. У автобіографічному вірші Т. Шевченка «Мені тринадцятий минало» розповідається про хлопчика, який пасе овець, милується ясним сонечком, голубим небом; раптом розуміє, що він — сирота безпритульний, немає в нього нічого - ні ягнят, ні хати, ні рідної душі поряд; та ось прийшла дівчина, втішила, витерла сльози хлопчині, поцілувала — і сонце знову засіяло не лише в небі, а й у душі. Вірш емоційно насичений, передає найтонші відтінки почуттів ліричного героя, його страждання та переживання.

Мені тринадцятий минало.
Я пас ягнята за селом.
Чи то так сонечко сіяло,
Чи так мені чого було?
Мені так любо, любо стало,
Неначе в Бога…
Уже прокликали до паю,
А я собі у бур’яні
Молюся Богу… І не знаю,
Чого маленькому мені
То йді так приязно молилось,
Чого так весело було?
Господнє небо і село,
Ягня, здається, веселилось!
І сонце гріло, не пекло!

(Показ ілюстрацій. Могила Т.Г.Шевченка на Тарасовій горі біля Канева)

Бібліотекар. Як і заповідав поет, його поховано біля Канева над Дніпром на високій Чернечій горі, яку народ називає Тарасовою. Тут часто можна почути українських народних співців і музикантів.

(Розгляд та обговорення репродукції Т. Шевченка «Автопортрет» 1840-41 років)

Вихователь. Хто впізнав людину, яка дивиться на нас із глибини час?

Діти. Це Тарас Шевченко.

Вихователь. Так, це автопортрет Т. Шевченка, який у різні роки їх намалював кілька. Автопортрет - це портрет художника, створений ним самим.

- Яким ви бачите поета?

Діти. Сивим і з вусами, добрим, розумним.

- Що виражають очі?

Діти. Печаль, біль.

- Високе чоло свідчить про глибокий розум.

Бібліотекар. Молодому Шевченкові доля посміхнулася подарувавши зустрічі з кращими людьми того часу: його викупили з кріпацтва. Після цього він навчався в Академії мистецтв.Тарас Григорович дуже любив Україну, її стрункі тополі, верби над ставами. Особливо Шевченко любив калину. Він присвятив їй свої вірші.

(Дитина розповідає вірш)

Зацвіла в долині

Червона калина,

Ніби засміялась

Дівчина-дитина.

Любо, любо стало,

Пташечка зраділа

І защебетала.

Вихователь. З ким поет порівнює калину?

Діти. З гарною українською дівчиною.

Бібліотекар. Багато часу Т. Шевченко провів на засланні. У цьому році минає 200 років з дня народження славетного сина України Тараса Григоровича Шевченка. Зараз ми живемо у вільній Україні. Український народ пам'ятає про свого Кобзаря, шанує пам’ять великого поета – пам’ятники йому споруджені у Каневі, в Києві, Харкові, відкриті музеї, названі на його честь міста. До речі, школі, в якій навчаються ваші старші товариші, а згодом будете і ви, присвоєне ім’я Т. Г. Шевченка. Не лише в Україні вшановують його пам'ять. Пам'ятники нашому Шевченку стоять у далекій Канаді, Угорщині, США, Парагваї, Франції, Аргентині. Вулиці багатьох міст світу теж названо його іменем.

(Бібліотекар читає «Заповіт» Т. Шевченка)

Бібліотекар. Діти, дорожіть Шевченком. Хочеться вірити, що, вступаючи в нове тисячоліття, на вашому шляху завжди будуть Тарасова пристрасть, Тарасова мужність, Тарасове невмируще слово!

Вихователь. Діти, давайте подякуємо бібліотекарю за цікаву розповідь і продекламуємо вірші Т.Г. Шевченка.

(Діти декламують вірші Т.Г. Шевченка)

Коментарi